Аліна
м. Кропивницький
донорка майже рік
студентка, вивчає Управління інформаційно-комунікаційною діяльністю
«Донорство — така річ, яку треба один раз піти і зробити. Не довіряти стереотипам, не заглиблюватись в критерії. Піти і зробити».
Вперше в Центр крові мене привела подруга. Мені було просто цікаво.
Не дивлячись на те, що моя тітка працює в Центрі переливання крові, а батько-військовий донатить регулярно, чомусь до того дня я не уявляла себе у ролі донорки. Така можливість ніби існувала паралельно зі мною.
Лікарняна атмосфера, запах хлорки, від яких нервуєш, велика черга, бо якраз готувались наступальні дії на фронті… Все це напружувало. Але потім я опинилась у світлому просторі, де ми зайняли свої кушетки, і впродовж процедури розглядали краєвид і хмари за вікном. Коли все закінчилось, ми з подругою пішли обідати і роздивлятись інших людей, які теж щойно здавали кров. Дивувало, наскільки це різні люди.
Донорство ніяк не впливає на мій звичний спосіб життя, я навіть не потребую вихідного у день донації. Та водночас воно дає відчуття того, що робиш добру справу. Це найкраща винагорода.
Мій приклад надихнув мого двоюрідного брата також прийти здати кров. Тепер він робить це регулярно.
